2018 May 22
Рік з «Абеткою харчування» — завжди чекаємо на наступний урок!
«Абетка харчування» впроваджується в Україні з 2009 року, а кількість шкіл, що задіяні у програмі, постійно зростає. Зараз їх понад 1000! Як проходять уроки? Чи подобаються дітям домашні завдання? Чого б хотілося ще? Про все це ми поговорили з трьома досвідченими вчителями, а що вони нам розповіли. Ділимось відгуками з вами.
Школа у Запоріжжі
Три роки тому
у Дніпрорудненській
ЗОШ I-II ступеня почав працювати експериментальний
майданчик з провадження здоров’язберігаючих технологій. Зараз у цій школі
здійснюється навчання у русі та стали звичними такі рішення, як дихальні вправи
після перерви, парти, за якими зручно навчатися стоячи та ін. З огляду на усі
інновації, впровадження «Абетки харчування» у 2013 році стало логічним кроком
як для вчителів, так і для школяриків.
«Ми почали
впровадження програми з першого класу, — розповідає вчитель другого класу Наталя Валентинівна Бедашко.
— Займаємося найчастіше на виховних годинах, іноді використовуємо завдання з
зошита на уроках з природознавства чи інших предметах, де програму можна ввести
в урок інтеграційно.
Багато
завдань подані у ігровій формі — просто і доступно, тому під час занять діти і
знання отримують, і відпочивають після складної програми на інших уроках. Курс
дуже потрібен дітям. Шкода, що про цю корисну програму знають не у всіх
школах».
Ще один
вчитель Дніпрорудненської
школи, Наталя Олександрівна Маслова, розпочала
впровадження програми з третього класу, а зараз викладає «Абетку Харчування» у
четвертому. Найчастіше завдання використовуються на виховних годинах, трішки на
математиці.
«Батьків
ми залучаємо не лише до виконання домашніх завдань, а й до проведення великих
виховних заходів. — розповідає Наталя Олександрівна. — Наприклад, для теми
«Білки, жири, вуглеводи», яка є
розширеною та
складною, я давала дітям повідомлення, які вони
готували з батьками. Разом рахували порції, щоб з’ясувати, правильно їх вдома годують, чи ні.
Важливо,
що діти стали більш свідомо ставитися до харчування. Раніше у їдальні часто
можна було почути «не хочу», а тепер знають, що печінку, м’ясо і овочі їсти
важливо. Діти почати розуміти чому у школі їх годують саме такими продуктами і
такими порціями. Батьки задоволені, а діти завжди чекають наступного уроку».
Школа у Києві
Світлана
Григорівна Виклюк працює у Київській гімназії східних мов №1,
«Абетку харчування» також впроваджує з 2013 року і наразі веде 2б-клас:
«Домашні
завдання я даю тільки на вихідні, щоб діти могли виконувати їх з батьками. Вони
гарні тим, що батьки мають можливість поспілкуватися з дитиною граючись,
зробити щось цікаве. Це добре, сім’я згуртовується. Зазвичай на спілкування
часу не вистачає, а завдяки завданням з «Абетки харчування» батьки займаються з
дітьми, хочуть вони цього чи ні.
Стосовно
завдань на уроках — вони нестандартні та цікаві. Загалом усе спрямоване на
розвиток дитини. Вона самостійно може вирішувати, що корисно, а що ні. Дітям
важлива можливість відчути себе дорослими, впливати на формування свого раціону
і це їм подобається.
Зараз,
коли мова йде про їжу, що можна купувати у кіосках на вулиці, діти починають
думати, чи потрібно там щось купувати, чи варто це їсти. Звичайно, чіпсів чи
жуйок у нас в класі у цьому році немає. Діти знають, що це шкідливо і розуміють
чому.
Вчителям, які досі
не впроваджували «Абетку харчування», я б порадила спробувати. Як тільки ви
побачите реакцію дітей, сумніви зникнуть. Зараз на сайті www.abetka-healthykids.com.ua з’явилися
мультфільми та презентації, тому працювати дуже легко. Головне — не боятися і
почати, а далі все буде добре».
А
ви вже працюєте з «Абеткою харчування»? Поділіться своїми враженнями! Розкажіть
про власний досвід та результати, порадьте, як ще ми можемо поліпшити програму?
Чекаємо на ваші відгуки, які з приємністю опублікуємо сайті.